Невдовзі на теренах СРСР уже вирувала Друга світова війна. У жовтні 1941 р. місто опинилося в окупації. Очевидці стверджували, що НКВС напередодні залишення Харкова радянськими військами найжорстокішим способом розвантажило тюрми. Розстріляли політичних і звільнили кримінальних злочинців.

Чутки сповнювали тривогою рідних молодого художника. Якось вночі батько прихопивши мішок рушив на пошуки Георгія. Повернувшись, він розповів про те, що в тюрмі побачив тіла тисяч розстріляних жертв НКВС. Сина серед них не було. Пізніше з’ясувалося, що іще раніше Георгія Мегмедова відправили етапом до Сибіру.

Так Георгій опинився у таборі в суворій лісистій місцевості поблизу м. Омська. В’язні на заготівлі деревної сировини працювали на виснаження в створених пенітенціарною системою жорстоких умовах. Врятував Георгія від передбачуваної смерті колишній знайомий, який посприяв його переведенню з лісоповалу на місце табірного художника.

Доленосною для Г. Мегмедова була зустріч і знайомство в ув’язненні з колегою, колишньою студенткою художнього училища Валентиною Приступою. Дівчина водночас з Георгієм була засуджена за антирадянську агітацію серед студентів. Ближче познайомились вони на табірному етапі, коли колона зеків поверталась з робіт. Знесилена Валентина впала додолу. Усі знали, що конвой радянського концтабору у таких випадках не робив винятків, нікого не залишаючи живим. Георгій підхопив дівчину, доніс до барака й врятував від неминучої загибелі. А після звільнення з омського табору та від’їзду на заслання вони одружилися.

Працювати їм вдалося за покликанням художниками. Загалом провівши на поселенні 8 років, подружжя після смерті Сталіна повернулось на Слобожанщину. Через заборону парі проживати в Харкові, Магмедови (Георгій Іванович змінив одну літеру прізвища, щоб відвернути увагу чиновників від судимості) оселилися в с. Берека Харківської області. У 1961 р. обоє були реабілітовані. А значить отримали громадянські права, яких були незаконно позбавлені довгі двадцять років. І нарешті змогли перебратися до Харкова, де їх зачекалися рідні.

Після десятиліть на чужині, Георгій Магмедов відчував палку любов до української землі, її історії та героїв. Свої почуття художник виклав на полотні. З-під його пензля з’явилися твори, присвячені життєпису Кобзаря. У 1956 р. художник створив картину «Шевченко на плоту біля Межигір’я», яка нині зберігається в Національному музеї Тараса Шевченка. Зображено нічний пейзаж. Річкою пливе довжелезний пліт із двома куренями. Біля ближнього куреня, навколо вогнища, сидять молодий Шевченко з кількома супутниками, напевне українськими селянами. Поет зацікавлено слухає сивого оповідача, нотуючи у зошит. Молодший чоловік поряд зосереджено помішує у казанку на вогнищі. За центральним колом відпочивають жінки–мандрівниці. Керманичем виступає молодик у шароварах, білій сорочці та смушевій шапці.

Шевченківська тема у виконанні Георгія Магмедова це полотна «Т.Г. Шевченко на Дніпрі» (1957), «Т.Г. Шевченко серед польських друзів» (1961), «Тарасові мрії» (1963–1964), «Зустріч Шевченка з сестрою Яриною» (1971). Особливістю творчої манери митця було поєднання стилістики імпресіонізму та реалізму художників–передвижників. Інформація про майстра та його спадщину увійшла до «Шевченківської енциклопедії» (2013).

З 1957 р. як член Харківської організації Спілки художників України, він брав участь у виставках, присвячених 100–літнім роковинам від дня смерті Т.Г. Шевченка (Каталог, 1961), у ювілейній виставці до 150–річчя від дня народження Т.Г. Шевченка (Каталог, 1964). Присвячені Кобзарю роботи експонувались на персональній виставці Валентини і Георгія Магмедових (Каталог, 1991).

До творчого доробку художника увійшли жанрово–історичні роботи, пейзажі, портрети «І. Котляревський пише «Енеїду»» (1949), «Вечоріє» (1960), «Аджимушкай 1941» (1963), «Доле моя, доле» (1993). У 1996 р. обдарований майстер отримав звання Заслуженого художника України. Помер Георгій Магмедов 3 лютого 2001 р. у Харкові.

Підготував Ігор Шуйський доктор філософії в галузі історії, голова Регіональної комісії з реабілітації жертв політичних репресій при ХОВА, провідний науковий редактор Комунального підприємства «Регіональний інформаційний центр» Харківської обласної ради, почесний член Національної спілки краєзнавців України

Фото і коментарі:

1. Георгій Мегмедов. З відеосюжету Олени Фатєєвої «Художник Георгій Магмедов: сталінські репресії». «Суспільне медіатека», 2008 р.
2. Ілюстрація з «Художник Георгій Магмедов: сталінські репресії». «Суспільне медіатека», 2008 р.
3. Г. Магмедов «Напередодні Нового року». 1968 р. https://socrealizm.com.ua
4. Сімейне фото Мегмедових. «Художник Георгій Магмедов: сталінські репресії». «Суспільне медіатека», 2008 р.
5. Г. Магмедов «Шевченко на плоту біля Межигір’я», 1956 р. Національний музей Тараса Шевченка. https://collection.museumshevchenko.org.ua
6. Г. Магмедов. Тарасові мрії. Полотно, олія. 1963–1964 рр. «Шевченківська енциклопедія» за «Художники Харкова: 1917–1967», Харків, 1967, С. 105.
7. Сімейне фото Мегмедових, зроблене після повернення Георгія та Валентини до Харкова. «Художник Георгій Мамедов: сталінські репресії». «Суспільне медіатека», 2008 р.
8. Георгій Іванович Магмедов (Мегмедов) (1921–2001). ЕСУ.

• Click to open image! Click to open image!
• Click to open image! Click to open image!
• Click to open image! Click to open image!
• Click to open image! Click to open image!
• Click to open image! Click to open image!
• Click to open image! Click to open image!
• Click to open image! Click to open image!
• Click to open image! Click to open image!
•