12 червня

Український соловей Євгенія Мірошниченко

Published in Новини

120626.jpg

Український соловей Євгенія Мірошниченко

12 червня виповнилося 95 років від дня народження Євгенії Мірошниченко (1931–2009), видатної української співачки, громадської діячки, лауреатки Шевченківської премії (1972), Героя України (2006), почесної громадянки Харкова (2001). Виконання солісткою оперних партій колеги та слухачі вважали зразковим. Досягши висот у мистецтві, Євгенія Семенівна передавала виконавський досвід й технічну майстерність наступним поколінням українських оперних співаків.

Євгенія Мірошниченко народилася 12 червня 1931 р. у селі на Харківщині, яке на той час називалося Перше Радянське, а нині Графське Вовчанської міської громади Чугуївського району Харківської області. Мати, Сусанна Григорівна, виховувала дочок й любила співати, мала гарний голос, який успадкувала Женя. Батько, Семен Олексійович, був механізатором і навчав молодих працівників машинно–тракторної станції.

Нелегка, але щаслива у підсумку доля випала родині Мірошниченків після Другої світової війни. В 1943 р. на фронті загинув батько. Мати завідувала сільською крамницею, самотужки виховувала трьох дочок — Люсю, Женю і Зою. А після несправедливо розпочатого за доносом в голодному 1948 р. кримінального переслідування за розтрату, яке не підтвердилося й закінчилося звільненням С. Мірошниченко з–під варти, обов’язки старшої в сім’ї поклала на себе Євгенія. На той час учениця спеціалізованого жіночого ремісничого училища № 5, розташованого у Харкові по вулиці Мельникова, 5. Вона ж й узялась піклуватися долею молодшої сестри. Євгенія Семенівна все життя оберігала Зою, перебуваючи з нею поряд. Зоя Семенівна (за чоловіком Хужко, адміністраторка Національної опери України) згадувала, як сестра Женя сприяла її влаштуванню до театрального мімансу в Києві. Потім до студії при Театрі оперети. У 1960 р. до новоствореного українського художньо–спортивного ансамблю «Балету на льоду» під керівництвом Вахтанга Вронського.

 

Реалізувати свої творчі здібності Є. Мірошниченко намагалася ще в ремісничому училищі. Дівчина спробувала себе у різних самодіяльних гуртках. Танцювала, сподіваючись стати балериною. Співала у хорі, яким керував хормейстер і композитор, колишній музичний керівник популярного в Харкові наприкінці 1920–х рр. театру «Веселий пролетар» Зіновій Давидович Заграничний. Саме він розгледів співочий талант Євгенії Мірошниченко. Першою її викладачкою вокалу у Харкові була Єлизавета Наумівна Герман.

Музичну освіту співачка здобула в Київській консерваторії у класі колишньої солістки Харківської опери Марії Едуардівни Донець–Тессейр. Маючи від природи рідкісний, найніжніший вокальний голос — колоратурне сопрано, володіючи трьома октавами, молода співачка потребувала досконалого володіння професійними навичками. У 1961 р. Є. Мірошниченко пройшла стажування в театрі La Scala у Мілані. Техніку співу їй викладала педагогиня Ельвіра де Ідальго, найвідомішою ученицею якої була неперевершена Марія Каллас. Вражена від почутого й побаченого, співачка занотувала: «Театр красень, оркестр та диригенти дуже хороші. І звичайно, співають на цій сцені далеко не всі, кращі з кращих».

Наполеглива робота стала запорукою її майбутніх успіхів. Народний артист України, колега по сцені Харківського оперного театру, Костянтин Григорович Шаша вважав, що Євгенія Мірошниченко «в усіх партіях італійського репертуару залишалась тим «українським соловейком», з символічним образом якого ми і пов’язуємо насамперед її неповторну особистість». Їй вдалося поєднати кращі традиції українського оперного та європейського виконавства, бути блискучим інтерпретатором найскладніших партій колоратурного сопрано зі світового репертуару, майстром вокального й акторського перевтілення. Її талант високо цінували фахівці й слухачі. Запрошували до телевізійних і радіо студій, на кіномайданчик Укртелефільму. Є. Мірошниченко багато гастролювала світом, виступала в Канаді, США, Японії, Франції, Болгарії, Польщі, Румунії, Югославії, Китаї та інших країнах.

З 1957 р. Євгенія Мірошниченко — солістка Київського театру опери і балету імені Тараса Шевченка, де пропрацювала до 1994 р. Репертуар української оперної діви складався з 20 найскладніших партій, зокрема Джільди («Ріголетто» Джузеппе Верді), Лючії («Лючія ді Ламмермур» Гаетано Доніцетті), Лакме в однойменній опері Лео Деліба, Розіни («Севільський цирульник» Джоаккіно Россіні), Манон в однойменній опері Жуля Массне, Венери («Енеїда» Миколи Лисенка), Мюзетти («Богема» Джакомо Пуччіні), Стасі («Перша весна» Германа Жуковського), Цариці ночі («Чарівна флейта» Вольфганга Амадея Моцарта).

Педагогу, громадській діячці Євгенії Мірошниченко були властиві працьовитість і далекоглядність. Викладаючи з 1980 р. у Київській консерваторії, вона створила власну вокальну школу, що органічно поєднала традиції українського й італійського виконавства. Її учні досягли висот у вокальному мистецтві і нині виступають на провідних оперних сценах світу. У 2002 р. вона заснувала Міжнародний благодійний фонд. І завдяки її активній позиції у столичному Лук’янівському народному будинку був створений ще один театральний майданчик для підготовки молодих артистів — Київська Мала опера. На жаль, у результаті одного з недавніх жахливих варварських обстрілів російською зброєю столиці старовинна будівля була понівечена. Доля не звеліла цього побачити Євгенії Семенівні, яка не дожила до початку російсько–української війни.

Померла співачка 27 квітня 2009 р. На місці поховання Є.С. Мірошниченко на ділянці № 52 а Байкового кладовища їй встановлений пам’ятник. У 2016 р. вулицю Софії Перовської в Києві перейменували на честь Євгенії Мірошниченко. У 2021 р. за участі Українського культурного фонду у рамках Міжнародного вокального фестивалю в Національній філармонії в Києві, у Харківській філармонії, відбулися концерти до 90–річчя Є. Мірошниченко.

Підготував Ігор Шуйський доктор філософії в галузі історії, голова Регіональної комісії з реабілітації жертв політичних репресій при ХОВА, провідний науковий редактор Комунального підприємства «Регіональний інформаційний центр» Харківської обласної ради, почесний член Національної спілки краєзнавців України

Фото і коментарі:

  1. Віктор Білик. Євгенія Мірошниченко у ролі Лючії з опери «Лючія ді Ламмермур» Гаетано Доніцетті. 1980 р. ukrainianpeople.us
  2. Садиба конезаводчиків графів Гендрикових на батьківщині Є.С. Мірошниченко у с. Графське Харківської губернії. Вікіпедія.
  3. Євгенія Семенівна любила повертатися до Харкова. Вона цінувала дружбу з композиторами Віталієм Губаренком, Володимиром Золотухіним, Миколою Стецюном, хормейстером Наталією Бабіч, оперними співаками Василєм Третяком, Костянтином Шашою, Валентиною Аркановою. Фото Фейсбук Yevgeniya Miroshnichenko Tribute
  4. «Своє народження як співачки пов’язую насамперед із «Травіатою» — цим шедевром Джузеппе Верді. Саме в ній відбулося моє артистичне становлення. А трагічна й чарівна Віолетта — моя незрадлива й щира любов» (Є. Мірошниченко).
  5. На сцені Євгенія Мірошниченко.

6, Анатолій Солов’яненко і Євгенія Мірошниченко.

  1. З Дмитром Михайловичем Гнатюком. 2005 р.
  2. Будівля Лук’янівського народного будинку, у якому містилась Мала опера. Постраждала від обстрілу російських ракет 24 травня 2026 р. Фото Instagram.
  3. За визначні особисті заслуги перед Українською державою у розвитку музичної культури, піднесення престижу вітчизняного оперного мистецтва в світі, багаторічну самовіддану творчу працю та педагогічну діяльність Євгенія Мірошниченко отримала багато нагород. Звання Героя України, лауреата Державної премії України імені Т.Г. Шевченка, Кавалера ордена Ярослава Мудрого, ордена св. Станіслава, ордена «За розбудову України», ордена Слави «На вірність Вітчизні», ордена «Знак Пошани», Почесного титулу «Зірка українського мистецтва» та ін. На фото титул диплома Героя України (2006).
  4. Пам’ятник Є.С. Мірошниченко на ділянці № 52 а Байкового кладовища у Києві.

View the embedded image gallery online at:
https://inforegion.kh.ua/index.php/novosti/item/11794-ukrainskyi-solovei-yevheniia-miroshnychenko#sigProId2bce197de9

More in this category: « Увага! Тимчасове закриття руху на автодорозі Т-21-10 Для 100 дітей із Харківщини триває участь у проєкті «Карпатська зміна» на Львівщині – Олег Синєгубов »
back to top
Шаблоны для сайта