Служив на посаді бортового авіаційного техніка вертолітної ланки вертолітної ескадрильї у 16–й окремій бригаді армійської авіації «Броди» Сухопутних військ ЗСУ (в/ч А2595). Від 2018 р. — учасник антитерористичної операції на Сході України та операції Об’єднаних сил. У 2020–2021 рр. — учасник миротворчої місії в межах ООН у Демократичній Республіці Конго. В умовах, наближених до бойових. українські миротворці супроводжували транспорт, займались доставленням вантажів та евакуацією людей. За одну ротацію воїни отримували досвід роботи в умовах збройного конфлікту, епідемій та природних катаклізмів. Під час виверження вулкана Ньїрагонго Іван разом з іншими миротворцями був залучений до евакуації населення. Протягом необхідного часу, поки тривало стихійне лихо, український вертолітний загін залишався єдиним, який не зупинявся, щодня виконуючи польотні завдання.

Повномасштабне вторгнення російських окупантів застало його на одному з головних напрямків наступу російського агресора — у м. Мелітополі Запорізької області. Українські воїни встигли підняти в повітря і врятувати всі борти. Спочатку його екіпаж виконував бойові завдання переважно на ураження наземних цілей. Загалом у лютому–березні 2022 р. у складі екіпажу гелікоптера Мі–8 Іван виконав 12 бойових вильотів.

27 лютого 2022 р. екіпаж здійснив перший політ у м. Маріуполь для евакуації поранених військовослужбовців. Хоч гелікоптер і був обстріляний зі стрілецької зброї, екіпажу Мі–8 вдалося врятувати 19 поранених українських військовослужбовців. Виліт 31 березня став для Івана Ваховського останнім. Близько четвертої години ранку чотири гелікоптери вирушили на завдання з Дніпра до Маріуполя. На бортах летіли п’ятеро медиків та понад пів сотні добровольців, які мали підсилити оборону Маріуполя. Маршрут прокладали так, щоб оминути зону ураження ворожої ППО. Приховати рев двигунів, за словами учасників операції, допомогла робота артилерії.

Переліт тривав годину і 17 хвилин. Екіпаж гелікоптера у складі Ю. Тимуся, Д. Бадіки, І. Ваховського успішно доставив продовольство, медикаменти заблокованим захисникам заводу «Азовсталь». Іван відкрив двері, поставив авіаційну драбину. Хлопці швидко висадилися і почали розвантажуватися. Так само швидко перемістили на борт поранених. І вже за лічені хвилини після приземлення перша пара гелікоптерів — включно із тим, на якому був Ваховський, — піднялась у повітря, щоб рушити на підконтрольну Україні територію. У районі села Рибацьке гелікоптери натрапили на засідку росіян, почався обстріл. Перший вертоліт уразила ракета, яка не здетонувала. На одному двигуні він зміг повернутись до Дніпра. У борт Івана влучили відразу дві. Від осколкового ураження Ваховський загинув у повітрі.

Останки членів екіпажу були поховані окупантами у братській могилі на території селища Мангуш Маріупольського району Донецької області. Тільки унаслідок обміну у червні 2023 р. тіло І. Ваховського повернули на підконтрольну українську територію. За результатами ДНК–експертизи, яка тривала майже рік, було ідентифіковано останки й підтверджено факт загибелі військовослужбовця. 27 травня 2024 р. Івана поховали у Бродах. Посмертно старший лейтенант Іван Ваховський отримав звання капітана, військові нагороди.

Президент України В. Зеленський під час відзначення воїна найвищою державною нагородою зазначив: «У лютому–березні 2022 року виконав 12 бойових вильотів, зокрема евакуював 19 поранених із Маріуполя. Тридцять першого березня у складі групи українських вертольотів здійснив бойовий виліт до оточеного заводу «Азовсталь». На зворотному шляху група потрапила під ворожий обстріл. Екіпаж, до складу якого входив Іван Ваховський, відволік вогонь на себе і врятував інші три вертольоти ціною свого життя».

Подвиг І. Ваховського відображено у документальному фільмі «Все добре, мам» (2023). На його честь перейменовано частину вулиці Конюшківської у м. Бродах (11.07.2025). Його ім’я у меморіальній довідці включено до новітнього видання «ГЕРОЇ УКРАЇНИ. Російсько–українська війна» (Київ: Державна наукова установа «Енциклопедичне видавництво», 2026. С. 29–32). У пам’яті рідних І. Ваховський назавжди залишиться молодим, усміхненим хлопцем, який здійснив свою мрію ціною життя.

Підготував Ігор Шуйський доктор філософії в галузі історії, голова Регіональної комісії з реабілітації жертв політичних репресій при ХОВА, провідний науковий редактор Комунального підприємства «Регіональний інформаційний центр» Харківської обласної ради, почесний член Національної спілки краєзнавців України

Фото і коментарі:

1. Герой України Іван Володимирович Ваховський (1996–2022).
2. Іван Ваховський у 2014–2018 рр. здобував спеціальність у Харківському національному університеті повітряних сил імені Івана Кожедуба. Ілюстрація Арміяinform.
3. Івана Ваховського вважали одним із кращих курсантів. Він тричі брав участь у параді до Дня Незалежності України в Києві.
4. Бортовий авіаційний технік вертолітної ланки вертолітної ескадрильї 16–ї окремої бригади армійської авіації «Броди» І.В. Ваховський.
5. Екіпаж гелікоптера Мі–8 під час виконання бойового завдання. 2022 р.
6. Відспівування І.В. Ваховського. Травень 2024 р.
7. Пам’ятний щит, присвячений Герою України Івану Ваховському.

• Click to open image! Click to open image!
• Click to open image! Click to open image!
• Click to open image! Click to open image!
• Click to open image! Click to open image!
• Click to open image! Click to open image!
• Click to open image! Click to open image!
• Click to open image! Click to open image!
•