Комунальне підприємство «РЕГІОНАЛЬНИЙ ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЦЕНТР» ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ — Головний герой п’єси «Шельменко–денщик» у виконанні народного артиста України Михайла Покотила

19 червня

Головний герой п’єси «Шельменко–денщик» у виконанні народного артиста України Михайла Покотила

Published in Новини

Головний герой п’єси «Шельменко–денщик» у виконанні

народного артиста України Михайла Покотила

21 червня виповниться 120 років від дня народження відомого українського актора театру і кіно, театрального режисера, народного артиста України (1953) Михайла Федоровича Покотила (1906–1971). Актор легендарного «Березілю», Харківського українського драматичного театру ім. Т. Шевченка (1933–1961), він зіграв безліч яскравих ролей, які запам’ятались глядачеві. Акторські перевтілення майстра мали успіх у театралів і схвалення критики. Безумовною перлиною його творчого доробку стала роль головного героя п’єси «Шельменко–денщик» класика української літератури Григорія Квітки–Основ’яненка.

Михайло народився 21 червня 1906 р. в селі Боршна Прилуцького повіту Полтавської губернії (нині Прилуцького району Чернігівської області). «Дітей у мого батька було четверо. Старший — я. Батько мій Федір Покотило походив з козаків... весь свій вік працював, ніякого господарства не мав», згадував Михайло Федорович. У Києві, куди переїхала сім’я, хлопець навчався спочатку у 3–й гімназії, потім у трудовій школі. Тоді ж Михайло — до речі всупереч волі батьків — впевнено зробив остаточний вибір майбутнього на користь роботи в театрі. Мистецька діяльність Михайла Покотила розділилася й протікала між містами — Києвом та Харковом.

У 1924 р. юнак вступив на кінофакультет Київського театрального технікуму. З 1926 р. здобував фах актора на факультеті української драми Музично–драматичного інституту ім. М. Лисенка. Незабаром за сімейними обставинами Покотило був змушений перейти до Харківського музично–драматичного інституту. По закінченню якого у червні 1928 р. був прийнятий до виробничо–професійної майстерні «Брама» при інституті ім. М. Лисенка. 16 жовтня 1928 р. він почав працювати у Державному Героїчному театрі читця. Одночасно виступав у театрі «Молодар» при Харківському музично–драматичному інституті.

У Харкові в 1930–1931 рр. служив строкову службу в Будинку Червоної Армії. Після демобілізації був актором Харківського Червонозаводського театру, Харківської української філармонії.

У 1933 р. Михайла Покотила запросили до Харківського українського драматичного театру «Березіль». Молодий актор не встиг попрацювати з легендарним українським режисером, засновником театру Лесем Курбасом. Того самого дня — у четвер 5 жовтня, коли відбувся творчий дебют М. Покотила у ролі Боцмана у виставі за п’єсою Олександра Корнійчука «Загибель ескадри», Курбас був звільнений з посади художнього керівника і директора театру «за український націоналізм». П’єсу, обрану ним до репертуару, поставив режисер Борис Тягно. У «Березілі» продовжило працювати сузір’я видатних акторів: Амвросій Бучма, Ганна Бабіївна, Григорій Козаченко, Мар’ян Крушельницький, Іван Мар’яненко, Наталія Ужвій, Валентина Чистякова, Олександр Сердюк, Данило Антонович, Федір Радчук, поряд з якими набирався досвіду Михайло Покотило. Про успішність його творчих сценічних перевтілень свідчать роботи у постановках «Мартин Боруля» (Протасій), «Криголам» (Тимош).

У Харківському театрі ім. Т. Шевченка (таку назву в 1935 р. отримав колишній «Березіль») митець зіграв понад сто ролей. По справжньому розкрилися акторський та режисерський таланти Михайла Покотила у безсмертній виставі Григорія Квітки–Основ’яненка «Шельменко–денщик». Кмітливого та винахідливого Шельменка він зіграв понад 580 разів. Наскільки вдало, можуть переконатись сучасні глядачі, поглянувши екранізацію цієї соціально–побутової комедії в однойменній стрічці кіностудії ім. О. Довженка, прем’єра якої відбулась 5 жовтня 1957 р. У фільмі був зібраний зірковий склад акторів: Євген Бондаренко, Ада Роговцева, Микола Яковченко, Віра Предаєвич. Обличчя «Шельменка» прикрасило кіноафішу, завдяки чому Михайла Покотила впізнавали й асоціювали саме з цією роллю.

Сценічну майстерність досвідчений митець передавав молоді на кафедрі майстерності актора у Харківському театральному інституті (нині Харківський національний університет мистецтв імені Котляревського). Серед його учнів — актори, театральні критики, мистецтвознавці. Життя М.Ф. Покотила було насиченим і наповненим творчістю. Це й робота в кіно, на радіо й телебаченні. У театрі, на сцені «Березолю» Михайло Федорович познайомився з майбутньою дружиною, актрисою Поліною (Пелагеєю) Куманченко.

На початку 1960–х рр. творче подружжя вирішило продовжити роботу в Київському театрі ім. І. Франка. Напередодні від’їзду Михайло Покотило взяв участь у концерті «Українська ніч». А 29 серпня 1961 р. вони виїхали до Києва. На столичній сцені актор зіграв багато яскравих ролей. Це й аптекар Карлос у видовищній виставі «День народження Терези» Г. Мдівані, діда Остапа в новій редакції вистави «В степах України» О. Корнійчука (1963), Яна Лісецького у «Марині» М. Зарудного (1964). Підтвердженням того, що найкраще М. Покотилу вдавались українські народні типажі, є створений ним образ Тарана у «Фараонах» О. Коломійця.

У Києві подружжя акторів проживало в будинку по бульвару Шевченка, 2, який відвідували знаний лікар Микола Амосов, драматург Олександр Корнійчук та інші відомі діячі науки й культури.

Помер Михайло Покотило 1 вересня 1971 р. у Києві.

Підготував Ігор Шуйський доктор філософії в галузі історії, голова Регіональної комісії з реабілітації жертв політичних репресій при ХОВА, провідний науковий редактор Комунального підприємства «Регіональний інформаційний центр» Харківської обласної ради, почесний член Національної спілки краєзнавців України

Фото і коментарі:

Роль Шельменка у театрі та кінофільмі «Шельменко–денщик» принесла популярність Михайлові Покотилі. Фрагмент афіши (1957).
Харківські глядачі були в захваті від кмітливого та іронічного Шельменка у виконанні Михайла Покотила. Фрагмент вистави «Шельменко–денщик» на сцені Харківського театру імені Шевченка. Павленко Г., Сапьолкіна А. Михайло Федорович Покотило: Сторінки Пам`яти. Просценіум, 2008, № 1–2, С. 43.
Серед численних образів, втілених М. Покотилом на сцені, дяк Гаврило («Богдан Хмельницький» О. Корнійчука), Максим Кукса («Пошилися в дурні» М. Кропивницького), Сурмач («Єгор Буличов та інші», 1947), Ісаак Мендоса («День прекрасних обманів» Р. Шерідана), аптекар Карлос («День народження Терези» Г. Мдівани), дід Остап («В степах України» О. Корнійчука). Фото: М. Покотило у ролі Тарана у п’єсі О. Коломійця «Фараони». 1960–ті рр.
На мистецькому шляху актору пощастило працювати з вихованцями Курбаса — режисерами Б. Балабаном, Л. Дубовиком, В. Скляренком, Б. Тягном. Афіша вистав театру «Березіль», у яких грав М. Покотило. 1934 р. Джерело: https://openkurbas.org.
Творчий дебют М. Покотила у театрі «Березіль» відбувся у четвер 5 жовтня 1933 р. у виставі за п’єсою Олександра Корнійчука «Загибель ескадри».
Дружина Михайла Покотила, актриса Поліна Куманченко у ролі юнги у виставі «Загибель ескадри». Джерело: https://openkurbas.org.
Михайло Покотило у сцені з вистави «Загибель ескадри». Джерело: https://openkurbas.org.

View the embedded image gallery online at:
https://inforegion.kh.ua/index.php/novosti/item/11835-holovnyi-heroi-piesy-shelmenko-denshchyk-u-vykonanni-narodnoho-artysta-ukrainy-mykhaila-pokotyla#sigProIdf562fc69ae

More in this category: « Евакуація з потяга: інструкція, що рятує життя Олег Синєгубов – про ситуацію на Харківщині станом на 22 червня »

Шаблоны для сайта