У 1924 р. переїхав до Харкова. Перші два роки працював у відділі преси ЦК КП(б)У — спочатку інструктором, потім головою газетного підвідділу. Весь цей час він активно друкувався в центральних газетах: «Вісти ВУЦВК», «Селянська правда» і «Більшовик». Готував власні художні книжки. Перші дві опублікував того ж року — це були збірки оповідань «Сільське» та «В тумані». У 1924–1926 рр. він доєднався до літературної спілки «Гарт». У серпні 1926 р. Свашенка–Лісового запросили до редакції газети «Вісти ВУЦВК» на посаду завідувача відділу, а з 1929 р. він вже працював заступником редактора цієї газети. Пізніше очолював редакції таких популярних видань, як журнали «Всесвіт», «Червона преса».

Петро Лісовий стрімко увірвався в столичну журналістику, ставши одним з найвідоміших авторів України 1920–х років. Він публікував статті, фейлетони, нариси, памфлети у багатьох українських газетах і журналах.

Твори П. Лісового вирізняють лаконічність, образність, колоритна народна мова. Безцінною документальною основою написання ставали матеріали, почерпнуті письменником в численних поїздках. Звідси назва опублікованої в 1930 р. книжки — збірки нарисів «З олівцем по Україні». Цінністю цих творів донині залишається їх інформативність у висвітленні подій 100–річної давнини, які не зважаючи на великий часовий проміжок не втратили читацької актуальності. А для науковців, краєзнавців є одним із джерел новітніх досліджень. Таким, наприклад, був нарис «Боротьба за кооператив» (1925), за сюжетом якого події розгортались у селі неподалік від центрального міста Слобожанщини. Вдавшись до літературного прийому умисного втаємничення, автор залишив читачу можливість самому упізнати місцевість: «К. — велике підгороднє село в сорока кілометрах від Харкова, має до тисячі дворів». На прикладі селянських зборів членів одного сільськогосподарського товариства письменник показав суть доленосних визначальних процесів, що відбувались в українських селах. «Історія цього товариства така. Організували його 1922 року незаможники, але заможненькі скоро зрозуміли користь товариства і всякими способами попролазили його членами. Цілком природньо, що між заможними і незаможними господарями розпочалась боротьба за те, хто повинен відігравати керівну ролю в товаристві, причому глитаї ввесь час били на те, щоб захопити провід до своїх рук».

Між тим, у членів кооперативу до правління накопичилось чимало питань. У селі катастрофічно не вистачало реманенту. Та й самої землі — хліборобів, які мали мізерні наділи до двох десятин, налічувалось до 70 відсотків. Болючі сподівання мав реалізувати новий склад правління, на вибори якого зібрались селяни.

На керівні посади присутні запропонували колишнього військового урядовця Хрисанта Омеляновича Норика та колишнього офіцера Карпа Степановича Макаренка, яких у селі поважали і яким цілком довіряли. Комуністичний осередок, намагаючись відсторонити «глитаїв» від управління, виступив проти. Мовляв, позбавленим ще раніше виборчих прав кандидатам закон не дозволяв балотуватися. На що Х. Норик сповістив присутніх про подане ним заздалегідь звернення до Всеукраїнського Центрального виконавчого комітету про відновлення своїх прав на підставі новітнього опублікованого радянського обіжника. Збори завершились після обрання селянами співголови кооперативу «з компанії Норика–Макаренка». І довиборів членів правління з кандидатів комосередку, за словами Лісового «невиразних і зовсім випадкових осіб».

За стислими характеристиками населеного пункту та його мешканців стає зрозуміло, що П. Лісовий присвятив нарис селу з чотирьохсотрічною історією, а саме селу Ков’яги на Валківщині. У квітні 1920 р. там відбулись події, які змусили про нього говорити як про центр антибільшовицького руху на Слобожанщині. Незадоволені політикою «воєнного комунізму», «червоним терором» селяни об’єднались у військовий загін, який став частиною повстанського війська, що протистояло регулярним військам Червоної армії у межах Валківського повіту. На залізничній станції Ков’яги відбулись вирішальні стратегічні події. 27 квітня повстанцям вдалося захопити станцію, вивільнивши 500 мобілізованих до лав Червоної армії місцевих хлопців, які влилися до лав повстанців. Гайдамаки, як вони себе називали, зуміли нав’язати червоним бої у повітовому центрі. Все ж на початку травня, маючи чисельну перевагу, регулярні військові частини здолали збройний опір селян.

Поразка дуже дорого коштувала гайдамакам. Радянська влада розгорнула жорстокі репресії. Сотні повстанців були страчені, тисячі заарештовані. Двоє з організаторів антибільшовицького селянського повстання стали прототипами героїв нарису П. Лісового.

Як свідчать архівні документи, Харківською губчека за участь у повстанні по гарячих слідах були репресовані герої нарису Хрисанф Норик і Карпо Макаренко. Радянська влада ніколи їм не пробачила участь в опорі й завжди намагалась обмежити їхні права.

Хлібороб Хрисанф Омелянович Норик народився 1879 р. у с. Ков’яги. Мав початкову освіту, був позапартійним. У 1920–1921 рр. його заарештувала Харківська губчека за участь у повстанні. З 1924 р. позбавили виборчих прав, які він відновив у 1926 р. Невдовзі 20 листопада 1928 р. Норик був заарештований за контрреволюційну агітацію. За ухвалою особливої наради при колегії ДПУ УСРР від 16 січня 1929 р. був визнаний соціально–небезпечним елементом, позбавлений права проживання в Харківській окрузі та прикордонній смузі на 3 роки, а ухвалою від 20 серпня 1930 р. достроково звільнений від покарання. Реабілітований 23 грудня 1992 р. У архівній кримінальній справі не зберіглося його фотографії. Проте залишився опис зовнішності у Петра Лісового, який дає уявлення про як Хрисанфа Омеляновича як поважну людину, яка на людях розгладжує свою бороду і говорить дужим голосом. Він користувався беззаперечною підтримкою односельців. Розповідав, що позбавлений прав за свої релігійні переконання. Сміливо поводився на зборах, вимагав від влади виконання законів, які знав і в яких добре орієнтувався. Його односелець, розкуркулений у 1932 р. Кузьма Трохимович Норик, працював ремонтним робітником на залізничній ст. Ков’яги Південної залізниці. У 1937 р. «за участь у куркульському повстанні, за агітацію проти колективізації, як родич засудженого за контрреволюційну діяльність» був розстріляний НКВС у Харкові.

Українець Карпо Степанович Макаренко народився 1877 р. у с. Ков’яги. У 1923 р. знаходився під слідством Харківського окружного відділу ДПУ за організацію в с. Ков’яги в 1920 р. контрреволюційного збройного повстання. Вдруге заарештований 1 травня 1938 р. «за участь у контрреволюційній повстанській шкідницькій організації». Харківським обласним судом 16 березня 1939 р. засуджений на 4 роки позбавлення волі з обмеженням у правах на 2 роки. Але скоро, 3 липня 1939 р. виправданий Харківським облсудом «за недоведеністю складу злочину».

Політичні репресії не обійшли й самого письменника. 25 квітня 1935 р. Петро Свашенко був заарештований працівниками НКВС у харківському будинку письменників «Слово» за підозрою у «веденні підривної роботи у складі підпільної націоналістичної організації з метою відриву України від СРСР». Не здобувши «визнання провини», НКВС відправило арештованого до київської в’язниці. 27 серпня 1935 р. він був засуджений спеціальною колегією Київського обласного суду до 5 років позбавлення волі у виправно–трудовому таборі з пораженням прав на 3 роки. Відбував покарання у Біломорсько–Балтійському таборі. На волю письменник так і не повернувся. За новим вироком Петра Свашенка розстріляли в Карелії 27 вересня 1937 р.

17 жовтня 1956 р. він був реабілітований за відсутністю складу злочину судовою колегією з кримінальних справ Верховного Суду УРСР.

Пам’ять про Петра Свашенка, його творчість зберігають у Харківському літературному музеї. У 2020 р. квартира № 40 будинку «Слово», де до арешту Петро Андрійович проживав з дружиною Анастасією Павлівною Свашенко–Чернишенко, була придбана на користь літературного музею. Нині вона вважається Харківською літературною резиденцією, у якій працюють дослідники літератури з інших міст. Там наприкінці 2021 р. при відвідуванні громадського заходу я застав літературознавицю Ярину Цимбал, яка завершувала роботу над біографічним нарисом до роковин письменника. Тож і через багато років після смерті П. Сващенка–Лісового стіни Будинку «Слово» надихають дослідників.

Підготував Ігор Шуйський доктор філософії в галузі історії, голова Регіональної комісії з реабілітації жертв політичних репресій при ХОВА, провідний науковий редактор Комунального підприємства «Регіональний інформаційний центр» Харківської обласної ради, почесний член Національної спілки краєзнавців України

Фото і коментарі:

1. Петро Свашенко–Лісовий (1891–1937). Фотопортрет із книги «Наші Слобожани. Повісті, оповідання, нариси» (1960).
2. Обкладинка збірника «Наші Слобожани. Повісті, оповідання, нариси» (1960).
3. Обкладинка збірника Петра Лісового «З олівцем по Україні» (1930).
4. Обкладинка збірника Петра Лісового «Дніпробуд» (1927).
5. Частина архіву Петра Лісового, його архівна кримінальна справа зберігається у Центральному державному архіві–музеї літератури і мистецтва України (ЦДАМЛМ України). На фото Петро Лісовий (праворуч) на борту судна «Комінтерн» Державного дорожнього підприємства «Флотилія». 1934 р. ЦДАМЛМ України, ф. 269, оп. 1, од. зб. 8, арк. 2.
6. Письменник Петро Лісовий. м. Харків, 1920–ті рр. ЦДАМЛМ України, ф. 269, оп. 1, од. зб. 7, арк. 1.
7. Під час обшуку уповноваженими НКВС з квартири Петра Лісового в 1935 р. була конфіскована особиста бібліотека, частина якої долучена до кримінальної справи. Обкладинка фантастичної повісті П. Лісового «Червона ракета» (1932) з шифрами та індексами Харківського літературного музею.
8. Довідка Верховного Суду УРСР про реабілітацію П.А. Свашенка–Лісового. 1957 р. ЦДАМЛМ України, ф. 269, оп. 1, од. зб. 5, арк. 4.
9. Будинок письменників «Слово», у квартирі № 40 якого проживало подружжя Свашенків–Лісових (нині в ній міститься резиденція Харківського літературного музею).

• Click to open image! Click to open image!
• Click to open image! Click to open image!
• Click to open image! Click to open image!
• Click to open image! Click to open image!
• Click to open image! Click to open image!
• Click to open image! Click to open image!
• Click to open image! Click to open image!
• Click to open image! Click to open image!
• Click to open image! Click to open image!
•