03 вересня

Майстер українського пейзажу Михайло Беркос

030926.jpg

Майстер українського пейзажу Михайло Беркос

Виповнилося 165 років від дня народження українського живописця-пейзажиста, педагога Михайла Андрійовича Беркоса (1861–1919). Очільник Харківського товариства художників, за ініціативи якого в 1912 р. було відкрито Харківське художнє училище, зробив чималий внесок у розвиток художнього мистецтва Слобожанщини.

Він народився 3 вересня 1861 р. в м. Одесі в заможній сім’ї Андрія Гнатовича Беркоса, грека за національністю і підданого Греції, який працював у відомій фірмі «Белліно-Фендеріх». Мати Марфа Іванівна походила з російського дворянського роду. Вона чудово грала на фортепіано й надихала любов’ю до мистецтва синів Михайла та Олександра.

Михайло Беркос навчався в Одеській школі малювання. З 1878 р. продовжив освіту в Академії мистецтв у Санкт-Петербурзі. У вчителів, Михайла Клодта та Володимира Орловського, він зарекомендував себе здібним і наполегливим учнем. Особливо вдавалось йому створення пейзажів з чіткою композицією та скрупульозним опрацюванням деталей. Навчаючись в академії (1878–1889), студент брав участь у виставках-конкурсах художніх творів. Мав успіх і був нагороджений малими та великими срібними медалями, зокрема золотою медаллю за картину «Вид на один зі старих парків Санкт-Петербургу» (1887), великою золотою — за полотно «Пейзаж. Ліс на болоті».

Тим часом молодий чоловік зблизився з майбутніми художниками родом зі Слобожанщини: Сергієм Васильківським, Михайлом Ткаченком, Костянтином Крижицьким, Михайлом Самокишом. Товариші разом на канікулах відвідували Харків, писали місцеві краєвиди. З ранніх етюдів майстра широковідомий — «Повні маки» (1885). Ця робота через відчуття природної краси наповнює душу глядача естетичною втіхою. До Харкова здібний маляр повернувся вже майстром, отримавши звання класного художника першого ступеня. Завершив освіту чотирирічною закордонною подорожжю казенним коштом, яку заслужив своїми досягненнями.

 

Подорожуючи Європою, він прискіпливо вивчав мистецьке надбання музеїв Франції, Німеччини, Іспанії, Італії, Швейцарії. Удосконалював техніку малювання, переймаючи кольорові та світлові здобутки імпресіоністів, що надалі використовував у власних картинах. Творчим інструментом художник обрав олію, якою створював полотна на картоні.

У другій половині 1890-х років Михайло Андрійович переїхав до Харкова. З дружиною Марією Пилипівною Рейніке-Беркос та двома дітьми мешкав в передмісті у приватному будинку. Квітучі, життєдайні місця, які надихали художника, відображені в художніх роботах, як «На хуторі. Мала Данилівка» (1903), «Краєвид з церквою» (1897), «Мала Данилівка. Парники» (1895). Основною темою його творчості став український пейзаж з усіма неповторними прикметами. Картини Михайла Беркоса вирізняє продуманість і завершеність композиції, свіжість багатоколірних відтінків. Майстру живопису вдавалось відтворювати природні яскраві сонячні промені у чистій блакиті неба. Теми пейзажів художник обирав різноманітні, не лише наймальовничіші куточки. У творах «Диканька», «Вулиця в Умані» він правдиво передав колорит невеличких провінційних українських містечок.

З 1906 р. як голова Товариства харківських художників він активно займався популяризацією українського живопису. Михайло Беркос разом з Сергієм Васильківським, Миколою Самокишем, Миколою Уваровим оформлював і оздоблював у національному стилі інтер’єри будинку Полтавського земства. Організував вернісажі, де були представлені і його картини. Прижиттєві персональні виставки художника відбулись у 1906, 1908 рр. у Харківському художньо-промисловому музеї. У 1911 р. в Києві проходив показ картин С. Васильківського і М. Беркоса.

Багато зусиль митець приділяв педагогічній роботі. З 1904 р. він викладав у Харківській міській школі малювання і живопису. У 1912 р. був призначений першим директором відкритого з його ініціативи Харківського художнього училища. М.А. Беркос брав участь у роботі комісії Харківського художньо-промислового музею, займався формуванням його художнього відділу. Разом з колегами активно співпрацював у архітектурно-художньому відділі новоствореного Харківського літературно-художнього гуртка.

Помер М.А. Беркос 20 грудня 1919 р. в епідемію висипного тифу в Харкові. На жаль, та частина колекції полотен і етюдів, яку майстер зберігав у себе вдома, після його смерті була назавжди втрачена. Дякувати Богу, ім’я художника та його творчий здобуток не поглинуло забуття. Любов й інтерес до постаті Михайла Беркоса засвідчують регулярні виставки картин в Харківському художньому музеї, у фондах якого збереглись примірники його живопису. У 2015 р. на честь митця перейменовано вулицю та в’їзд у Холодногірському районі Харкова.

Підготував Ігор Шуйський доктор філософії в галузі історії, голова Регіональної комісії з реабілітації жертв політичних репресій при ХОВА, провідний науковий редактор Комунального підприємства «Регіональний інформаційний центр» Харківської обласної ради, почесний член Національної спілки краєзнавців України

Фото і коментарі:

  1. Михайло Андрійович Беркос (1861–1919).
  2. М. Беркос. «Червень. Маки розквітають». (1913). полотно, олія.
  3. М. Беркос. «Маки цвітуть» (1913).
  4. М. Беркос. «Півонії» (1897).
  5. М. Беркос. «Бузок цвіте» (1907).
  6. М. Беркос. «Льон цвіте» (1893). Полотно, олія.
  7. М. Беркос. «На хуторі. Мала Данилівка» (1903). Полотно на картоні, олія
  8. М. Беркос. «Диканька».
  9. М. Беркос. «Зима» (1913).
  10. М. Беркос. «Зимова ніч» (1916).
  11. Михайло Беркос з донькою Кірою 1898.
  12. Михайло Беркос (сидить другий зліва) між членів Харківського товариства художників. Фото А. Скаччі, м. Харків, початок ХХ ст. З каталогу «М.А. Беркос. Живопис. Графіка. До 150-річчя від дня народження». Харків, 2011.

Шаблоны для сайта