Про це сьогодні розповіла учасникам фестивалю «Дитятко» декан факультету кіно-телемистецтва Харківської державної академії культури Зоя Алфьорова.
За її словами, йдучи на пітчинг, учаснику, перш за все, необхідно визначити мету, з якою він приймає в ньому участь.
Це може бути або необхідність в підтримці студії, або представлення свого бренду. Виходячи з цього і вибирається стратегія, під яку підлаштовується структура пітчингу.
«Потрібно зрозуміти, чому ви хочете навчитися: комунікувати, режисерувати або продавати. Участь в будь-який діяльності має бути осмисленим, а значить – відображати ваші реальні мотиви », – зазначає Зоя Алфьорова.
«Припустимо, ви розкрили ваші мотиви на отримання фінансування на проект. Тепер ви повинні визначити ваш тип пітчингу, – додала експерт. – Не розуміння мети пітчингу – найпоширеніша помилка його учасників».
Так, спікер ознайомила учасників фестивалю з видами пітчингу.
Продюсерський пітчинг – продюсер має ідею, проект, але йому не вистачає якоїсь частини фінансів і він звертається до фінансових організаторів або експертам пітчингу для того, щоб добрати грошей для проекту. Продюсер доводить, що його проект – реалістичний. Це стосується адекватного усвідомлення своїх ресурсів, того, яка сума піде на рекламу, перед- і постпродакшн.
Режисерський пітчинг – його мета в тому, що режисер повинен довести експертному середовищі, що він володіє необхідними навичками і розумінням всієї палітри режисерських виразних засобів, вміє точно провести кастинг, підібрати знімальну команду, володіє мізансценуванням і умінням комунікувати зі знімальним колективом грамотно. Режисерський пітчинг – це свого роду самопрезентація режисера як творчої одиниці. Саме під його ім'я даються гроші.
Сценарний пітчинг – в ньому йдеться про продаж інтелектуального нереалізованого продукту. Продаж на рівні сценарної заявки, синопсиса або сценарію.
«Визначення життєздатності сценарію – його правильна драматургічна конструкція», – підкреслила Зоя Алфьорова.
Як розповіла експерт, учасники сценарного пітчингу повинні чітко визначати тему і ідею твору.
«Тема – основна проблема, зачеплена в екранному творі. Вона відображається в назві. Ідея – основна думка, то, до чого читаючи сценарій глядач повинен прийти. Також необхідно знати тип конфлікту. Жодна драматургічна конструкція не обходиться без конфлікту. Він може бути закритим або відкритим, внутрішнім або зовнішнім», – додала спікер.
