Мартиролог вміщує 34406 імен померлих мешканців 11 районів сучасної Харківської області. Ретельно проведені дослідження у підсумку показують, на кого саме був спрямований головний удар організаторів штучного голоду. Загиблих дітей виявилося 11993, тобто третина всіх померлих. Робітників – 909, селян хліборобів – 7976. Членів колгоспу, про яких нібито піклувалася держава – 7536. В актах про смерть лікарями був проставлений діагноз, пов’язаний з голодом, або напряму причиною смерті вказано «голод». Нині відомі таємні заборони медичним працівникам з боку радянської влади фіксувати об’єктивні причини смерті, тому в документах нерідко зустрічалися незаповнені графи.
Дослідниками Голодомору у Харківському обласному державному архіві виявлений великий масив розсекречених документів, існування яких раніше навіть не припускалось. У розділі «Документи» автори висвітлили штучний характер голоду, складові частини таємного механізму радянської влади, яким були охоплені всі сфери життя. До книги вміщені тексти 85 документів із фондів Харківського обласного і центральних державних архівів України.
Розпач і жах українського села показані в розділі спогадів мешканців Валківського, Ізюмського, Кегичівського, Коломацького, Красноградського, Краснокутського, Куп’янського, Лозівського, Печенізького, Сахновщинського, Шевченківського районів.
Жахіття Голодомору на Харківщині ілюструють фотодокументи, фотознімки, зроблені очевидцями голоду. Якісні копії оригіналів із відомої колекції австрійського інженера Олександра Вінерберґера були передані спеціально для нашого видання праонукою, Самарою Пірс (Samara Pearce). Окремі фотографії публікуються вперше, як і передана американською дослідницею Ланою Бабій (Lana Babij) копія світлини 1933 року, зробленої на вулиці Харкова журналістом Вітінгом Віліамсом (Whiting Williams), оригінал якої нині зберігається в архіві США.
Опрацьовані за архівними джерелами документи були скомпоновані за сучасним адміністративно-територіальним поділом Харківщини. Створена 27 лютого 1932 року Харківська область складалася із 78 районів, Харківської приміської зони, чотирьох міст обласного підпорядкування. Зміни адміністративного поділу, навмисно проведені слідом за голодом, також відображені в книзі.
Координація роботи комунального підприємства з керівниками обласної адміністрації, обласної ради, за підтримки яких опублікована книга, здійснювалась директором підприємства А. А. Суфрановою. Співробітники «Регіонального інформаційного центру» І. С. Городко, О. В. Канцедал опрацювали «книги про смерть» – основне джерело мартирологу.
Редакційний сектор «Книги Пам’яті» у складі Є. В. Петренко, Т. Ю. Величко, В. М. Гудзенко, Л. З. Юхименко уточнив сотні прізвищ, імен, персональних даних жертв голоду, використовуючи як рідкісні спеціальні довідники, так і сучасну інформаційну базу, підготовлену редакцією за роки діяльності.
Основне навантаження з відповідальної редакторської роботи чітко виконав сектор «Реабілітовані історією», співробітники якого використали досвід і напрацювання з підготовки першої книги. Безпосередньою підготовкою публікації займалась завідуюча сектором Л. Б. Ровчак. Успішно здійснила підготовку мартирологу С. Е. Скороходова. Десятки архівних фондів, сотні описів, тисячі листів документів були опрацьовані І. В. Шуйським при відборі документальних джерел. Завдання із набору документів виконала В. П. Овсяннікова. Електронну версію книги підготував системний адміністратор С. М. Григор’єв.
Харківська область продовжує роботу із вшанування пам’яті померлих під час Голодомору 1932–1933 рр. в Україні. На черзі публікація третьої книги, підготовка якої розпочата. За звичною структурою (вступна стаття, мартиролог, документи, фотографії, спогади) проводиться пошук і відбір архівних документів. Проблемні питання обговорюються на наукових конференціях, симпозіумах і публічних дискусіях. Роботу над книгою висвітлюють засоби масової інформації. Постійним є зв’язок із краєзнавцями, науковими бібліотеками Харкова, профільними кафедрами харківських вишів. Фахові поради, консультації надає рецензент, доктор історичних наук професор О. Л. Рябченко. Співробітники редакційних секторів «Регіонального інформаційного центру» працюють у тісному контакті із фахівцями відділу історії України 1920–1930-х років Інституту історії НАН України, Національного музею «Меморіал жертв Голодомору», Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М. В. Птухи НАН України, що значно підвищує науковий рівень видання.
