У цьому творі він висловлює хвалу батькові української вільності Богдану Хмельницькому і прославляє боротьбу за незалежність України.

Тему свободи продовжує і в пісні 9-й, де стверджує:

«Так и мне вольность одна лиш нравна

И беспечальный, всепростый путь.

Се моя мера в житиі  главна,

Весь мой окончится циркуль тут».

Цими словами він стверджує, що все людське життя повинна тривати боротьба за свободу як за одну з головних цінностей.

Мандрівне життя, відмова від духовної і світської кар’єри, від усіх спокус цього світу говорить про найвищий прояв незалежності від влади і всіляких умовностей.

Григорій Сковорода є найвиразнішим представником української ментальності ХVІІІ століття, за висловом М. Возняка – «наша природна національна стихія. Вперше філософський розум пробуджується з такою силою в Україні». Григорій Сковорода і для того часу, і для сучасності є яскравим виразником національного духу.

У притчі «Убогій Жайворонок» ідеться про «сродність» українців до добра та про їхню «несродність» до зла. У сюжеті вселенської боротьби поміж Правдою та Кривдою Україна виступає на боці першої. Окрім того, філософ тлумачив свободу як характерний для мудрого чоловіка душевний спокій («О, дуброва! О, свобода! В тебѣ я начал мудрѣть, / До тебе моя природа, в тебѣ хощу и умрѣть»).

Дослідники творчості Григорія Сковороди свідчать, що він випередив своїх сучасників на два століття і був духовним батьком, творцем українського відродження.

Прагнення незалежності свого народу філософ оспівує у цілій низці своїх творів різних жанрів: від поезій і притч до діалогів і трактатів; і його заклик до незалежності залишається актуальним і на сьогодні.