Учасники виставки – художники з різних міст України: Лауреат Національної премії України ім. Т. Шевченка С. Семерньов (м. Миколаїв), П. Алєксєєв-Мартін (м. Хмельницький), заслужений художник України Г. Руфф (м. Донецьк), Т. Юшко (м. Євпаторія), Г. Пензарева-Мартін (м. Біла Церква), художники Харкова Євген Карпенко та Олена Эрмантраут.
Також на виставці уперше представлений цикл фоторобіт «Німецький Дніпро», «Німецький Київ» та «Німецька Одеса», присвячений найбільш знаковим місцям і пов’язаний з німецькою історією, архітектурою та культурою. Роботи відображають внесок етнічних німців протягом різних років у розвиток Дніпра, Київа та Одеси. Особливістю циклу є те, що всі фотороботи виконані на полотні.
Організатори заявляють, що експозиція цієї виставки підтверджує єдність культурного шляху багатьох національностей, що проживали в різні часи і зараз проживають на теренах України. Вони залишили по собі пам'ятки архітектури і твори мистецтва, які в наші дні потребують уваги і збереження.
Довідка:
До 1939 року в Україні проживали близько 880 тисяч етнічних німців. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 28 серпня 1941, заснованим на сфабрикованих звинуваченнях у «державній зраді», «диверсіях» і «шпигунстві», була ліквідована Республіка німців Поволжя. Всі жінки, старі та малі діти були депортовані до Казахської РСР і Сибіру.
Те ж саме відбувалось влітку-восени 1941 р. в Україні — протягом декількох днів близько 500 тисяч етнічних німців було депортовано до Сибіру та Казахської РСР.
Ті українські німці, котрим у центральних та західних областях України вдалося уникнути радянської депортації, переїхали в 1943 р. до Німеччини (350 тис. чоловік). Таким чином на території України під кінець війни не лишилося німецького населення.
Після перемоги над Німеччиною в Другій світовій війні 1945 року, згідно з ялтинськими угодами, СРСР депортував 250 тис. українських німців з окупованих радянськими військами зон Німеччини та Польщі назад до Радянського Союзу. Але їм не дали вернутися назад в їхні домівки в Україні, а переспрямували на Схід СРСР: в Сибір, Комі АРСР, Середню Азію та Казахстан — рубати ліс, добувати вугілля та інші корисні копалини в горах Паміру, освоювати цілину в казахських степах. Таким чином, німецька діаспора в Україні перестала існувати.
Українські німці в СРСР були позбавлені елементарних громадянських прав.
Оголошена 13 грудня 1955 року так звана «амністія» німцям дещо пом'якшувала «комендатський режим» їх перебування в місцях депортації, але не повернула їм громадянські права у повному об'ємі і не дала їм права повернутися до попередніх місць проживання.
У 1970 році в Україні налічувалося 29871 німців, у 1979 — 34139, а в 1989 — 37849.
З червня 2011 року діє координаційний орган організації українських німців Рада німців України.