24 листопада

Хто Ви, інженер Вінербергер? ОНЛАЙН-ВИСТАВКА ДО 90-Х РОКОВИН ГОЛОДОМОРУ 1932-1933 РОКІВ В УКРАЇНІ

Хто Ви, інженер Вінербергер?

(фото А. Вінербергера)

     Жахливі картини Голодомору в уяві сучасників насамперед поєднані з трагічними фігурами помираючих селян на людних міських вулицях, зображеннями немовляти та виснаженої матері, довжелезних хлібних черг — сюжетів фотографій, зроблених у 1933 році австрійцем Александром Вінербергером у тодішній столиці УСРР місті Харкові. Оприлюднена за кордоном колекція тривалий час лишалась невідомою українцям. А з появою інтернету знімки ілюстрували численні публікації про перебіг жахливих подій на теренах України.

     Усвідомлення громадськістю масштабів катастрофи, а також потенційних небезпек, що загрожували фотографу, викликало інтерес до його біографії і обставин, за яких створена ця колекція.

     Народився Александр Вінербергер у столиці Австро-Угорщини в 1891 році. Вищу освіту здобув у Віденському університеті. У Першу світову війну його мобілізували до австрійського війська і невдовзі він потрапив у російський полон. Владою більшовиків Вінербергер був звинувачений у шпигунстві і опинився у пов’язаній з багатьма драматичними історіями Луб’янській в’язниці.

     Проте доля колишнього військовополоненого склалася щасливо. Технічні знання (а, можливо, і людські якості) оцінили специ каральних органів і надали йому новий шанс, яким той скористався сповна. Інженер Вінербергер — так відтоді іменували Александра в офіційних документах і у побуті — працював на підприємствах хімічного профілю в Москві і навіть отримав дозвіл на короткотерміновий виїзд до Австрії. Незважаючи на це, після повернення до СРСР він не зазнав політичних переслідувань.

 

     У вересні 1932 року спеціаліста призначили на одну з керівних посад фабрики хімічного виробництва. Інженер відправився до столиці радянської України. Саме враження від побаченого з вікна вагону потягу «Москва—Харків» стали поштовхом для розуміння того, що українських селян цілеспрямовано винищують. У книзі спогадів «Важкі часи. 15 років інженера у радянській Росії. Правдива розповідь» Вінербергер порівняв колишні квітучі села з суцільною руїною, на яку їх перетворила радянська влада. Популярна на той час фотокамера «Лейка» дозволила йому до від’їзду з Харкова потай зробити майже 100 знімків, які за допомогою австрійських дипломатів опинилися за кордоном.

     Завдяки цим фотосвідченням, представленим кардиналом Теодором Інніцієром та генеральним секретарем Міжнародного комітету національних меншин Евальдом Амменде в першій міждержавній організації — Лізі Націй, світ дізнався про геноцид українського народу.

     Копії знімків Александра Вінербергера до редакції «Національної книги пам’яті жертв Голодомору 1932–1933 років в Україні. Харківська область» передала правнучка інженера фотохудожниця Самара Пірс, спадкоємиця знаменитої «Лейки» та фотоальбому.

     Автори, укладачі книги проаналізували знімки і встановили знаходження окремих локацій на території міста. Так, натовп людей навколо крамниці «Торгсин» був відзнятий на перехресті вулиць Рилєєва та Свердлова (нині Полтавський шлях) (2_скан з відеосюжету ВВС News Україна «Голодомор. Харків. Це було тут» у сервісі ютуб). Загорожа зі штахетнику, під якою конали селяни, належала Озерянській церкві, а навпроти — як і дев’яносто років тому — нині розташований Холодногірський продуктовий ринок (3_фото_Холодна_гора). Жебрак з кухлем у руці зі ще одного фото, очевидно, збирав пожертву на містку за Благовіщенським базаром…

     Помер А. Вінербергер 5 січня 1955 року і похований у м. Зальцбурзі, Австрія. За повідомленням видання «Україна молода», у 2020 році зусиллями учасників пластового проєкту «Врятуй могилу героя» було віднайдено його місце поховання (фото_Україна_молода)

Ігор Шуйський

 

Шаблоны для сайта