Залишені діти жебракували; намагаючись вижити, збиралися у зграї, займалися крадіжками та розбоєм. Явище було настільки поширеним, що радянська влада організувала бригади з педагогів і працівників міліції, які затримували і відправляли віднайдених дітей до спеціальних розподільників. Із посиленням голоду і збільшенням смертності кількість безпритульних невпинно зростала. Якщо за інформацією секретаря Харківського обкому КП(б)У Павла Постишева у травні 1933 року в Харкові виявляли 200–300–400 осіб на добу, у липні цифри подвоїлись.
Направлені до переповнених дитячих будинків або спеціально відведених, але не пристосованих робітничих бараків діти не отримували повноцінного харчування, необхідної лікарської допомоги і часто помирали. Дехто повертався на вулиці або намагався дістатись знищеної батьківщини...
Фото: 1. Діти, підібрані з вулиць м. Харкова. Фото Whiting Williams, 1933 рік.
- Безпритульні діти. Фото А. Вінербергера. м. Харків, 1933 рік.
