2. У декого спостерігається певний захисний механізм – «мені вже нічого не треба», «я своє пожив/пожила» – це в жодному разі не означає, що людина здалася чи дійсно так вважає. Це прикриття болю, тривоги й інших важких переживань, тому невпинно продовжуйте давати людині одяг, наприклад, щоб вона могла пройти вулицею і не замерзнути, підводьте легенько під руку. Дайте зрозуміти, що її ніхто не кине. Вмовляння і логічні доводи тут не діють, тому м’яко, але рішуче продовжуйте дії щодо переміщення в укриття.

3. Якщо людина реагує агресивно (таке теж може бути) – не починайте ані агресивно відповідати, ані вмовляти чи заспокоювати людину. Так виходить її страх і біль, жорстка відповідь – це єдиний зараз спосіб контролю. Дайте 30-60 секунд на заспокоєння і зняття тиску, а ви поки збирайте речі або одягайте верхній одяг. Після цього спокійно повторіть пропозицію, нагадайте про сплановані дії, скажіть, як вам важливо бути поруч або знати, що людина в безпеці. Намагайтеся говорити спокійно і чітко. Так ви заспокоїте людину і повернете їй відчуття впевненості й відповідальності. Подякуйте за такий вибір, коли ви вже будете на шляху до укриття. Або після її повернення звідти, якщо ви залишались на місці.

4. Не забувайте про потреби літньої людини в укритті. Через тривогу чи розгубленість вона може забути взяти потрібні ліки чи тепло вдягтися. Нагадайте або тихенько дайте їй усі потрібні зібрані речі. Вголос повторюйте кожен крок: «Виходимо на вулицю», «Йдемо в цей бік». Це допоможе слідувати за вами і не розгубитися.

5. Постійно нагадуйте, як вам важливо бути разом або знати, що близькі люди поруч, в безпеці. Подякуйте, що ви разом. Наголошуйте на цінності об’єднання і власному спокої, коли людина поруч.