Як зазначила Наталія Мороз, 26 лютого відбувся перший приліт у садочок. Тоді повністю знищили приміщення групи та гаражі.

«Там були люди. Хлопчика п’яти років поранили, мій батько віз його в тачці і також отримав поранення. Так у нас з’явилися перші поранені. На жаль, врятувати не змогли хлопчика. Він помер. На кладовищі поховати не змогли, там вже кадирівці стояли. У проміжку між обстрілами заховали через дорогу біля садочка», – сказала заступниця директора.

Вночі 27 лютого 2022 року працівниці допомогли з’явитися на світ прекрасному хлопчику.

«Уже 27-ого нам постукали в двері – шукали медсестер прийняти пологи. Так у нас майже одночасно одна дитинка померла, а друга народилася. Ніхто не хотів йти додому. Усі жили тут. Варили їжу. А от коли відключили світ у садочку – варили в квартирі на газу та приносили дітям у садок. З пів шостого вже всі кожного дня були на ногах. У людей була паніка, бо це страх. Але ми справилися. Зробили запас продуктів, розподілили ліжка, зробили графік чергувань. А люди до нас йшли і йшли», – пригадала Наталія Мороз.

Жінка вела чіткий розподіл продуктів. Готувала їжу на всіх людей, які того потребували. Також вона допомогла облаштувати медичний пункт у підвалі, в якому надавали необхідну допомогу після поранення людей, медсестри ставили крапельниці та робили перев’язки. 

«Зробили медпункт, зробили місце для дітей. Я в садочку снігуркою була, та і прізвище в мене відповідне – Мороз – діти бігають, питають: «А у нас будуть подарунки?»  Так я то кожній дитинці по 4 цукерки видам, ще щось. Щоб не все відразу розподіляти. Генератори ховали, закопували в землю, бо руські їздили шукали цигарки, горілку, а  забирали все, що знаходили. А люди зносили все. У садку був як пункт видачі продуктів», – говорить заступниця директора.

Окрім цього, завдяки Наталії Мороз вдалося організувати встановлення буржуйки для приготування їжі, тепла та підігріву води для потреб малечі, заготівлі дров.  

«Було дуже холодно – до п’яти градусів. Зробили буржуйку. Обхідними шляхами заносили все. Зробили ванну кімнату, бо такі брудні були, що просто жах. Ми були щасливі, коли став танути сніг – з’явилася вода. А 8 березня – пропав газ. Стали рубати дрова. Це було дуже небезпечно», – поділилася жінка.

Другий приліт у садочок був на початку березня.

«Нам дуже пощастило – встигли спустити дітей у підвал. Поранення отримав чоловік та дівчина. Думали, що він помре – але, мабуть, його врятував сам Бог – вже сам бігає.  Всього нас було більше 200 людей. Переважно мами з дітьми. Тих, хто намагався виїхати – розстрілювали росіяни. А потім знімали фільм, що це типу наші розстріляли», – зауважила Наталія Мороз. 

Жінка постійно допомагала населенню організувати побут у підвалі та намагалася забезпечити їх необхідними речами.

«У нас був графік. Усі вставали, робили по графіку. Чергували, щоб у разі чого вивести дітей. Інколи плакала до крику, бо думала, що не виживимо. Але нам вдалося виїхати десь у другій половині березня. Прооперувала батька – у нього були осколочні поранення в шию. У червні повернулися. Садок відновлюємо. Замінили 118 вікон. Все було розбито. Відновили. Повністю запустилися», – прокоментувала заступниця директора.

Наталія Мороз зазначила, що наразі садочок відвідує менше дітей, ніж до повномасштабного вторгнення.

«Ці тривоги повітряні життя не дають. Але ж ми українці, ми нація, рід наш міцний, і нас не подолати. Дуже страшно, коли діти помирають. Ось це не забувається. А те, що не було води, не було світла – то таке, ми вижили. Люди допомагали – кожного дня привозили продукти. Один чоловік кожного дня привозив нам молочку. Його і стріляли, і забирали, а він все одне привозив. Усі були молодці. А те, що покомандувати було треба – то так вийшло. Нас, українців, не зламає нічого», – наголосила Наталія Мороз.