Український студентський рух в Харкові у спогадах Олекси Коваленка

Цьогоріч відзначено 150–річний ювілей українського вченого, громадсько–політичного діяча Олександра Михайловича Коваленка (1875–1963). Він народився 8 серпня 1875 р. в повітовому містечку Ромни Полтавської губернії. А розпочинав трудовий шлях у Харкові. Завдяки його літературному хисту, збереглися важливі сторінки історії України ХХ століття. Талановитий інженер, професор, дипломат, публіцист, у спогадах «На межі двох віків» висвітлив помітні події піднесення українського національного та політичного рухів у Харкові.

У О. Коваленка все розпочалось 1895 р., коли він, випускник роменського реального училища, вступив до Харківського технологічного інституту. У Харкові він познайомився зі студентом Юрієм Коллардом, який цілеспрямованістю характеру нагадував дружніх йому братів Тимошенків з відомого слобожанського роду. Зі Степаном Тимошенком, майбутнім відомим математиком і механіком, товаришував Коваленко з юності.

Наприкінці 1897 р. студенти доєднались до конспіративного українського гуртка, очолюваного Дмитром Антоновичем, сином київського історика Володимира Антоновича. Цей гурток активістів Харківської української студентської громади брав активну участь у подіях напередодні революції 1905 р. Хоча гуртківці на початку і не мали чітко окресленої програми та дотримувались у поглядах на майбутнє України від автономістських до самостійницьких переконань, їх самовідданість і завзяття послугували шляхетній справі згуртуванню всіх, хто почував себе українцем і був готовий боротися за кращу долю свого народу — за право «жити господарем на своїй власній землі».

Актриса, письменниця доби «Розстріляного Відродження»

Галина Орлівна

Минуло 130 років від дня народження театральної актриси, літераторки, педагогині Галини Іванівни Мневської (1895–1955). Ця безсумнівно талановита українка широко відома поціновувачам доби «Розстріляного Відродження» за творчим псевдонімом Галина Орлівна. Її життя, особливо молоді роки, які припали на буремні часи визвольних змагань і радянізації, драматичністю не поступаються літературним сюжетам Нещодавно оприлюднені архівні документи кримінальної «політичної» справи проливають світло на сторінки її біографії, зокрема роботу в «Молодому театрі» Леся Курбаса.

Народилася Галина Мневська 16 листопада 1895 р. в інтелігентній родині у с. Калайдинці Полтавської губернії. Дитинство минуло у повітовому містечку Лубни, де дівчинка три роки навчалась у жіночій гімназії. Батько шестирічної Галинки рано пішов у засвіти. Її мати, народна вчителька Софія Георгіївна Мневська, на деякий час потрапила до в’язниці за поширення забороненої політичної літератури. Після важких потрясінь, Софія Мневська з тринадцятирічною донькою перебралася до Москви. Здобуваючи освіту у гімназії, а потім на вищих жіночих курсах, Галина спілкувалась із земляками — переважно письменниками та артистами — на вечірках, лекціях, дискусіях українського товариства «Кобзар». Поринула у роботу драматичного гуртка під управлінням Володимира (Самуся) Максимова — за освітою правознавця, який став артистом, закінчивши в 1904 р. студію при Художньому театрі. «Отут й починається другий яскравий момент мого юнацтва — захоплення драматичним мистецтвом. Максимов знайшов у мене артистичні здібності. І от, почавши з драмгуртка, я закінчила драматичною школою Артистів Художнього театру», згадувала Галина Мневська.