Українська старовина у творах Олекси Стороженка
24 листопада виповнюється 220 років від дня народження українського письменника, етнографа, драматурга ХІХ століття Олекси Петровича Стороженка (1805–1874). Поціновувач старовини, він віднайшов свою особливу стежку в українській літературі. Написані на фольклорних матеріалах твори вирізняє самобутність художнього таланту О. Стороженка, позначеного гумором, знанням народної міфології, виразною образністю народної мови.
Олекса Петрович Стороженко народився в сім’ї поміщика 24 листопада 1805 р. в с. Лисогори Борзнянського повіту (нині Прилуцького району Чернігівської області). Пращури його належали до відомого з XVII століття козацького роду старшин часів Гетьманщини. Стороженки служили в Прилуцькому полку та володіли чималими маєтками на Полтавщині. Мали сімейні зв’язки з представниками відомих родин Милорадовичів, Полуботків, Горленко, Ревуцьких. У 1785 р. сім’я Стороженків отримала дворянство із внесенням до Дворянської родовідної книги Чернігівського намісництва.
Дитячі роки письменника минули в містечку Великі Будища Зіньківського повіту на Полтавщині. «Українську душу йому дав рід, почування любові до рідного краю, любові до своєї мови, до свого народу», написав про витоки письменництва Олекси Стороженка мовознавець Борис Грінченко.
Вдома юнак отримав початкову освіту. В м. Харкові з 1821 р. успішно навчався у приватному шляхетному пансіоні з правами гімназії М.К. Робуша. Після завершення науки повернувся на Полтавщину. Там і відбулась у 1823 р. доленосна зустріч Стороженка з молодим письменником Миколою Гоголем. Можливо, саме тоді Олекса вирішив спробувати себе на письменницькій ниві. Яскраві враження, наповнені особистими переживаннями та спостереженнями, він виклав у есе «Спогад».
