Життєві та творчі здобутки видатного українського сходознавця
професора Андрія Ковалівського
Виповнилося 130 років від дня народження вченого зі світовим ім’ям, доктора історичних наук професора Андрія Петровича Ковалівського (1895–1969) — одного з найвідоміших сходознавців Харківського університету, дослідника життя і творчості Григорія Савича Сковороди.
Таке досить дивне, на перший погляд, поєднання наукових інтересів обумовлено спадком, який від пращурів дістався Андрію Петровичу. Походив майбутній історик зі старшино–шляхетського роду козацького сотника Семена Ковалівського, який у середині ХVII століття на чолі загону переселенців залишив Київщину та заклав поселення поблизу Харкова. Нащадки велелюдного роду Ковалівських, серед яких були відомі науковці, державні, військові діячі, добре відомі в Слобідській Україні. З Андрієм Івановичем Ковалівським, сином засновника хутора Пан–Іванівка (нині с. Сковородинівка), приятелював Григорій Сковорода. У сімейному маєтку на Богодухівщині прожив останні роки філософ–мандрівник. Григорій Савич визнавав, що почувався там дуже вільно, був вражений красою краю, яка нагадала рідні Чорнухи, і, заповів себе тут поховати. Усім відомий напис на могильній плиті: «Світ ловив мене, та не спіймав…».
Андрій Петрович Ковалівський народився 1 лютого 1895 р. у маєтку в с. Розсохувате поблизу с. Золочів на Харківщині. З дитинства заслухався сімейними історіями, пов’язаними з Г. Сковородою. У родині Ковалівських зберігались сімейні реліквії — двері ХVII ст. з художнім зображенням козака Мамая і невелика дерев’яна темна скриня з намальованими на фасаді двома фруктовими вазами, якою користувались за часів Сковороди.
