28 листопада

«Торгсин». ОНЛАЙН-ВИСТАВКА ДО 90-Х РОКОВИН ГОЛОДОМОРУ 1932-1933 РОКІВ В УКРАЇНІ

«Торгсин»

Відкриття мережі магазинів із вільного продажу харчових продуктів і промислових товарів в обмін на коштовності вважалося винаходом радянського керівництва для накопичення валюти на індустріалізацію. Але дуже скоро українці зіткнулись з підступністю більшовиків.

Офіційно оголошеною метою створення в 1931 р. магазинів Всесоюзного об’єднання «Торгсин» було обслуговування за валюту іноземців, які перебували на території СРСР. Досить швидко робота  торговельної мережі, яка з кожним днем збільшувалась, була зорієнтована на радянських громадян. Газети повідомляли, що у крамницях можна купити за доступними цінами продукти та товари в необмеженій кількості за іноземну валюту, золото старого карбування, лом побутового золота та перекази, що надійшли з-за кордону. Назва організації в оголошеннях містилася у напису «Торгсин СССР» і була абревіатурою російських слів: «Торговля с иностранцами Союза Советских Социалистических Республик». Вона не перекладалась і автоматично переносилась у рекламу українських видань. Виразності та динаміки зображенню додавала актуальна діагональ, схожа зі спрямованим вгору зростаючим графіком показників. Лаконічна форма напису, висвітлені внутрішні кути асиметричної заголовної літери «Т», прямий шрифт зробили «Торгсин» розпізнаваним і таким, що добре запам’ятовувався.

Перші філії в Україні були відкриті в містах Харкові, Києві, Одесі. На основі харківської філії виникли обласна контора і Всеукраїнська контора «Торгсин». Загальне керівництво належало Москві, яка планувала і збирала прибуток та вимагала розміщення крамниць у найкращих приміщеннях центральних районів міст і містечок.

 

Найбільшою на Лівобережній Україні була торговельна мережа в Харківській області, яка на осінь 1933 року включала 54 об’єкти і поступалася в УСРР лише київській мережі. Створена за адміністративно–територіальною реформою 27 лютого 1932 р. Харківська область включала 78 районів і чотири міста обласного підпорядкування.

Особливої ролі крамниці — торгсини — набули у 1932–1933 рр., коли через штучно створений дефіцит харчових продуктів найбідніші верстви населення, переважно мешканці українських сіл, вимушено погоджувались на обмін цінностей за свідомо заниженим курсом на продовольство (продукти першої необхідності: крупи, борошно, хліб). Діяльність торгсинів слугувала продовженням політики радянської влади з хлібозаготівлі у сільських районах. Відмінністю її була «добровільна» здача цінностей селянами, позбавленими зібраного врожаю.

«Торгсин» фактично забирав останнє, вимінюючи на крихти харчів обручки, натільні хрестики, жіночі дукачі, які переходили від пращурів і зберігались у родинах. Звертаючись до віконця приймальника, споживачі часто стикалися з ошуканством: обважуванням, свідомо хибною оцінкою тощо. Нерідко клієнти ставали жертвами шахраїв і спекулянтів, які майже легально орудували в торговій залі. Покликані захищати права трудящих працівники міліції, ДПУ, податкової інспекції також оббирали клієнтів, піддаючи безпідставним обшукам і конфіскаціям.

Така добровільно-примусова «викачка» сімейних цінностей нанесла великої моральної та матеріальної шкоди українським родинам. Припинення репресивної політики на селі позбавило радянську державу необхідності утримання системи «Торгсин», яка істотно скоротилась і на початку 1936 р. остаточно була ліквідована.

Фото: Оголошення Харківської обласної контори «Торгсин» в газеті «Комуніст», 1932 рік.

Ігор Шуйський

Шаблоны для сайта