28 листопада

Інформаційна блокада. ОНЛАЙН-ВИСТАВКА ДО 90-Х РОКОВИН ГОЛОДОМОРУ 1932-1933 РОКІВ В УКРАЇНІ

Інформаційна блокада

Інформаційна блокада — одна із складових механізму штучного Голодомору. Заборона на правду стосувалась неупередженого обговорення теми, згадок про голод у листуванні, публікаціях. Кінцевою метою організаторів голоду було утаємничення від світу та самих українців злочинів Кремля і жорстоке покарання порушників.

Створенням блокади, розробкою і дотриманням її правил займався весь державний апарат. Безпосереднє виконання функцій контролю покладалося на органи міліції, Державного політичного управління (ДПУ). Поширеним напрямком роботи була боротьба з фотофіксацією злочинів режиму.

 

Каральна радянська система чітко дотримувалась інструкцій, присікаючи спроби фотографувати голодних на вулицях і майданах столиці радянської України. Проте загроза репресій не зупиняла журналістів і простих обивателів, які відчували упереджене ставлення держави до громадян і підтвердження цьому знаходили на кожному кроці. 6 березня 1933 року районний інспектор міліції Бузнавський у рапорті доповів керівництву про двох осіб, затриманих о 12-ій годині за «фотографування величезної черги за комерційним хлібом по вулиці 1-го Травня (нині проспект Героїв Харкова. — Укл.) і всьому Слюсарному провулку». У міліції проявили відібрану плівку і зробили знімки, на яких чітко відобразилась черга. Затримані Володимир Люшненко і Володимир Пузиков у свідомих намірах не зізнались і лише показали, що сфотографували чергу випадково, опановуючи придбану новеньку фотокамеру. Через місяць секретно-політичним відділом ДПУ, якому було доручено дізнання, справу було закрито.

Про заборону знімати хлібні черги, викликані голодом в Україні, був добре обізнаний всесвітньо відомий американський фотожурналіст James Abbe (1883–1973), який з фотокамерою в руках опинився на харківському залізничному вокзалі після відвідування Кремля, де йому позував усміхнений Йосип Сталін. У опублікованій в Нью-Йорку книзі “I Photograph Russia” (1934) майстер поділився враженнями, що змусили його зафіксувати і потайки вивезти до США плівку із зображенням мігруючих українських селян.

«Я подумав, що на вокзалі в Москві було повно сплячих, чекаючих, запитуючих, розплоджених селян; але харківська станція містила їх вдвічі більше на квадратний ярд. Вони чекають днями й тижнями, стоячи табором на станції, щоб сісти на потяг для досягнення якоїсь мети, яку вони марно уявляють землею обітованою. Завжди з міркувань, що за горизонтом буде більше їжі. І це була Україна, найродючіша територія у всьому величезному Радянському Союзі!» (переклад. — Укл.)

«I`d thought the station in Moscow had been full of sleeping, waiting, inquiring, bred-munching peasants; but the Kharkov station contained double the number per square yard. They wait for days and weeks camped in the station to get on a train for some objective which they vainly imagine is the promised land. Always with the idea of there being more food beyond the horizon. And this was the Ukraine, the most fertile territory in the whole vast Soviet Union!»

Фото: 1. Селяни на харківському залізничному вокзалі. м. Харків, 1932 рік. Фото з книги James Abbe «I Photograph Russia» (1934)

Посилання на джерело фотографії: https://bashny.net/t/en/131931

  1. Постанова секретно-політичного відділу Харківського облвідділу ДПУ про притягнення до кримінальної відповідальності Пузикова В. О. за статтею 5410 Кримінального Кодексу УСРР «за фотографування черг за комерційним хлібом». 6 березня 1933 р. З фонду ДАХО

Ігор Шуйський

Шаблоны для сайта