Літописець Української революції
50 років поспіль 12 січня за ініціативою В’ячеслава Чорновола в Україні відзначають День українського політв’язня. Правда про терор більшовиків і розмах політичних репресій на території УРСР відкрилась у повному масштабі за часів незалежності України. Відновленню забутих імен громадян, репресованих на Харківщині, послуговує державна програма «Реабілітовані історією». У книгах серії «Реабілітовані історією» на основі дослідження розсекречених документальних джерел публікується мартиролог осіб, які зазнали політичних репресій.
Цьогоріч виповнюється 135 років з дня народження Павла Оникійовича Христюка, одного із знакових політиків першої Української революції, життя якого обірвалось у ГУЛАзі. Біографічний нарис з уточненою інформацією про трагічні події у житті цього державного і політичного діяча був опублікований в частині 4 книги 3 «Реабілітовані історією. Харківська область». Автору нарису, доктору історичних наук професору Ю. І. Шаповалу, належить багато опублікованих документальних матеріалів та архівних розвідок, присвячених політичним процесам ХХ століття в Україні, зокрема долям перших українських урядовців, які були репресовані. На згадку про всіх українців, постраждалих від політичних репресій, пропонуємо ознайомитися з коротким викладом нарису «Літописець Української революції».
Павло Оникійович Христюк народився 1890 р. в станиці Єлизаветська на Кубані. Походив з родини кубанського козака. До 1912 р. жив на Кубані, згодом вчився в Київському політехнічному інституті. Вже тоді долучився до політичного життя. Христюк почав співпрацювати в газеті «Рада», редагував кооперативний журнал «Комашня». Зокрема він брав активну участь в кооперативному русі, до якого, за власним висловом Христюка, через слабо розвинене політичне життя в самодержавній Росії «йшли в дореволюційні часи (особливо під час реакції) свідоміші національно і політично сили української демократії, які хотіли за тих часів працювати на громадському грунті для українських трудових мас».
У березні 1917-го в Києві відбувся 1-й вільний кооперативний з’їзд Київщини, що працював у будинку Педагогічного музею і став подією всеукраїнського значення. З’їзд висловився за те, що «тільки демократично-федеративна республіка в Росії з національно-територіальною автономією України, із забезпеченням прав національних меншостей забезпечить права (українського) народу». Було висунуто вимогу негайно запровадити українську мову в школу, суд та всі громадські і державні установи, в церкву. Серед керівників цього з’їзду був Христюк.
