До Дня пам’яті жертв Голодомору 1932–1933 рр. в Україні

Голодомор в Україні 1932–1933 рр. був спланованою акцією, спрямованою на упокорення духу українців, знищення селянства з метою покарання населення за спротив 1920-х — початку 1930-х рр. і попередження актів непокори. Про це свідчить аналіз офіційних рішень, прийнятих на рівні законів керівництвом радянської держави.

1 9 3 2   р і к

Липень
ЦК ВКП(б) і РНК СРСР нав’язують Україні завідомо нереальні до виконання плани із хлібозаготівель.

Запалюємо свічку пам’яті за жертвами Голодомору.
Боремося за Україну та підтримуємо воїнів

Голодомор 1932–1933 рр. — це одна із найжахливіших і наймасштабніших трагедій, що залишила глибокий слід у пам’яті українського народу. Мільйонами людських життів, переважно сільського населення, заплатили українці за прагнення до свободи, вільної праці. Мученицькі смерті, страждання, спричинені голодом, були реальними фактами також у 1921–1923 та 1946–1947 рр.

Радянська влада протягом десятиліть докладала значних зусиль, аби викреслити ці трагічні події з історії, навічно поховати правду про організаторів, виконавців та їх жертви. Ба більше, згадки про голод ототожнювались з державною зрадою і карались як кримінальні злочини. Однак набуття Україною незалежності дозволило історикам дослідити розсекречені документи і оприлюднити топтаємниці, які чітко вказали на штучний характер Голодомору, організованого московським керівництвом СРСР. Заархівовані акти про смерть лягли в основу мартирологу, який лише почасти відображає масштаби трагедії. Жахливі подробиці закарбувалися в пам’яті свідків голоду. Тотальна викачка хліба так званими «буксирними бригадами», метою яких було відшукати та вивезти із селянських домівок і садиб знайдене борошно, збіжжя та усе їстівне. «Чорні дошки», до яких вписували села, колгоспи і цілі райони, що не виконали плану хлібозаготівель і були приречені на повну або часткову ізоляцію. Тисячі тіл померлих селян, які навічно зосталися у полях і байраках, де їх застала смерть.