Перший теоретик українського народного танцю Василь Верховинець
5 січня виповнилося 145 років від дня народження Верховинця (справжнє прізвище Костів) Василя Миколайовича — композитора, засновника та головного хормейстера Першої української державної музичної комедії в м. Харкові, хореографа, фольклориста, етнографа, педагога, музичного і громадського діяча.
Василь Верховинець є яскравим представником «Розстріляного Відродження», який доклав вагомих зусиль до становлення українського музичного мистецтва. Народився 5 січня 1880 р. у с. Старий Мізунь на Івано-Франківщині. Здобувши початкову освіту, навчався в бурсі, закінчив Самбірську учительську семінарію.
Починав професійну діяльність як педагог, викладач співів у народних школах на Прикарпатті. Одночасно був актором мандрівного українського театру товариства «Руська бесіда» у Львові.
У 1906 р. запрошений до новоствореної трупи театру Миколи Садовського у Києві, де познайомився з майбутньою дружиною — акторкою Євдокією Долею. Найвідоміші ролі в цьому театрі, де він працював до 1915 р. — Петро («Наталка Полтавка» М. Лисенка), Левко («Майська ніч» М. Лисенка), Андрій («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака–Артемовського), Андрій («Катерина» М. Аркаса). Верховинець спробував себе хореографом і хормейстером у постановках опер «Утоплена» та «Енеїда» М. Лисенка, «Галька» С. Монюшко тощо.
Після закінчення Музично–драматичної школи М. Лисенка займався хормейстерською, диригентською роботою. Навчався у композиторів Г. Любомирського і О. Кошиця. Є автором хорів, маршів на слова О. Олеся, Лесі Українки, І. Франка, М. Рильського, П. Тичини. У 1915 р. Василь Верховинець перейшов з театру М. Садовського хормейстером–диригентом і хореографом до трупи І. Мар’яненка.
