Сергій Пилипенко. Маловідомі сторінки життя

Виповнилося 135 років від дня народження українського прозаїка, літературного критика, організатора письменницької справи Сергія Володимировича Пилипенка (1891–1934). Письменнику, публіцисту, редактору багатьох українських газет, борцю за відродження української культури, засновнику української письменницької спілки «Плуг» належить величезна роль у організації та вихованні творчої молоді в Харкові на початку 20–30–х років ХХ століття.

Він народився 22 липня 1891 р. у Києві в сім’ї народного учителя. З дитинства Сергій мріяв присвятити себе літературі і вивченню іноземних мов. Тому по закінченню у червні 1909 р. Першої київської гімназії вступив на історичний факультет Київського університету (відділ славістики).

Одначе завершити освіту Пилипенкові завадило захоплення «політикою». Ще в гімназичні роки він брав активну участь у гуртках Української партії соціалістів–революціонерів (УПСР), членом якої вважав себе з 1908 р. Революційну діяльність не полишав і в студентстві, за що в 1912 р. був відрахований з третього курсу університету та висланий з Києва без права проживання в університетських містах. У Броварах Сергій Пилипенко працював вчителем. А на початку Першої світової війни влітку 1914 р. був мобілізований до царської армії і рядовим був доправлений на фронт.

Інтелігентний, освічений, ерудований Сергій Пилипенко за будь-яких життєвих обставин знаходив своє місце, залишався на видноті. Протягом 1914–1918 рр. пройшов шлях від рядового до капітана, чотири рази був поранений. Відрізнявся самовідданістю, мужністю і відвагою, за що відмічений багатьма бойовими офіцерськими нагородами. Тоді й почав займатися журналістикою, у Ризі редагував фронтову газету «Український голос».