До 120–річчя української патріотки, поетеси Олени Теліги
Виповнилося 120 років від дня народження письменниці, громадської та політичної діячки, борчині за незалежність України Олени Теліги (1906–1942). «Поеткою з Божої ласки» називав її редактор творів поетеси Дмитро Донцов. «Оригінальна в образах та ідеях, цілосна як рідко хто інший, елегантна у формі своїх віршів, елегантна у своїй статурі «прудконогої Діяни» («кругом пані» — казав Шевченко), горда в наставленні до життя — вона лишила нам взір справжньої панської поезії в найкращім значенні слова, поезії позбавленої всього вульгарного, простацького. З’явилася вона, спалахнула і згоріла на тяжкім і сірім, потім на кріваво–червонім небі війни і революції, неначе блискуча звізда, лишаючи, хоч згасла фізично, яскраве світло по собі, яке палахкотітиме нащадкам».
Рід Олени Теліги походив з Харківщини. Її батько Іван Опанасович Шовгенів народився 1874 р. у селянській сім’ї в с. Кам’янка Куп’янського повіту Харківської губернії. Коли в 1906 р. талановитий і вже досвідчений інженер–гідротехнік займався викладацькою практикою у Московському інженерному училищі, у нього народилася донька Оленка. У 1918 р. його сім’я (дружина Уляна Степанівна, донька Олена, двоє синів Андрій та Сергій) оселилася в Києві. Іван Опанасович тоді викладав у Київському політехнічному інституті. Олена навчалася в жіночій гімназії, поки плин життя не перетворили події революції. Міністерство шляхів сполучення УНР, директором департаменту якого працював Іван Шовгенів, евакуювали до Чехо–Словаччини. Професор став ректором, очоливши Українську господарську академію в Подєбрадах. У липні 1922 р. туди з Києва дістались і Олена з матір’ю.
У Подєбрадах дівчина поступила навчатися на Українські матуральні курси, після закінчення яких отримала «матуру», тобто документ, який давав право вступу до вищої школи. Протягом 1923–1929 рр. здобувала освіту на історико–філологічному факультеті Українського високого педагогічного інституту імені М. Драгоманова в Празі. Там 1 серпня 1926 р. побралася з українським мігрантом Михайлом Телігою. Молодята покохали одне одного, займаючись разом у танцювальному колективі Василя Авраменка та аматорському драматичному гуртку.
