
Педагог, просвітитель, громадський доглядач місця спочинку Кобзаря. До 190–річчя Василя Гнилосирова
Минуло 190 років від дня народження українського письменника, публіциста, етнографа, просвітника, педагога, громадського діяча Василя Степановича Гнилосирова (Гнилосира) (1836–1900). У 1860–ті рр. він був одним з найактивніших діячів Харківської громади. Обдаровану, непересічну особистість поважали відомі діячі української культури Михайло Старицький, Микола Лисенко, Олександр Потебня. Його зусиллями біля могили Кобзаря був відкритий перший у світі музей, присвячений життю й творчості Тараса Шевченка — «Тарасова світлиця».
Василь Степанович Гнилосиров народився 21 березня 1836 р. на хуторі Гавришівці Кобеляцького повіту Полтавської губернії. Позашлюбний син відставного гусарського полковника Антона Гавриша та шляхетної панянки Наталії Ганджі, хлопчик був всиновлений бездітною родиною керуючого маєтком С.А. Гнилосирова. Дізнавшись історію свого походження, Василь Степанович у дорослому віці обрав літературний псевдонім А. Гавриш, що, на його думку, більше відповідало істині.
Хлопець зростав у сільському середовищі, вбираючи побутові звички та українські національні традиції. Через все життя Василь зберіг безмежну любов до рідного краю та української культури. Закінчивши у 1850 р. Полтавське повітове училище, Василь поступив до Полтавської гімназії. Юнакові подобались уроки блискучого педагога Олександра Івановича Строніна, який викладав історію. Літературу навчив його любити ще один великий учитель, поет і байкар Левко Іванович Боровиковський.